В Неділю Всіх Святих у Перемишлі та Пікуличах українці та гості з України взяли участь у молитв за інтернованих войнів і похованих у Пикуличах.

Свято пов’язане із вшануванням пам’яті понад двох тисяч інтернованих українців, вояків і старшин Армії УНР та полонених вояків УГА, які у 1918-1919 роках померли в таборі біля села Пикуличі, де й поховані на Українському військовому цвинтарі.
Цьогорічне свято неділі Всіх Святих розпочалося Архієрейською Святою Літургією у Кафедральному соборі св. Івана Хрестителя УГКЦ у Перемишлі, яку відслужили Високопреосвященний Архиєпископ Євген Попович – митрополит Перемисько-Варшавський та владика Михаїл Колтун – єпископ Сокальсько-Жовківський УГКЦ. З владиками співслужили парох Перемишля отець митрат Богдан Степан – протосинкел, отець митрат Володимир Коткевич – протосинкел Сокальсько-Жолківської Єпархії, отець митрат Михайло Гричишин, отець Василь Коваль, отець Василь Крушельницький, отець Володимир Ващук – капелан Українського Віська у зоні АТО, отець Віталій Лупій, отець Василь Кметь, отець декан Іван Тарапацький – Перемиський декан і кпелан Прикордонників Перемиського Округу, отець ігумен Дмитро Гарасим ЧСВВ, отець Мирон Михайлишин, отець Михайло Скупановський – декан Золочівській, отець Христофор Блажеєвський, кс. Томаш Достатні, кс. проф. Альфред Вєжбіцкі – викладач Католицького Ллюблінського Унверситету та диякон Адріян Лихач.
Після Літургії понад біля 2000 учасників, українців Перемишля околишніх місцевостей зі всієї Львівщини, а також з Тернопільської та Івано-Франківської областей, вирушили пішою ходою Перемишлем на військовий цвинтар у село Пікуличі у супроводі військового оркестру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. На Український військовий цвинтар який мідж іншим є місцем поховання загиблих в’язнів табору для військовополонених УГА, армії УНР.
Після панахиди,яку відслужили владики: архиєпископ і митрополит Євген та владика Михаїл, відбулося покладання квітів від численних делегацій, які прибули на поминальний захід. У своїх виступах, промовці були одностайні у тому, що без незалежної України не буде незалежної Польщі і ніхто не зможе посварити два сусідні народи та висловили надію, що більше не прийдеться залучати таку кількість працівників силових структур, а вшанування пам’яті відбуватиметься мирно і цивілізовано.
Слід наголосити, що у святі пам’яті взяли участь представникі влад Перемишля, Підкарпадського Воєводства, м. Львова та Львівської області, народні депутати України та представникі суспільно – культурних організацій з Польщі і України.

Довідково:

До Першої світової війни на теренах Пикулич були побудовані військові казарми, як запліччя фортеці Перемишль. Після розпаду Австро-Угорщини три поза казармові об’єкти використовували як табори для полонених, здебільшого українських вояків.
У 1919 році в таборі перебувала максимальна кількість полонених – близько 30 тисяч осіб. Брак будь-який санітарних умов та довготривале погане харчування спричинило спалах епідемії тифу, туберкульозу та інших хвороб. Як наслідок, щодня помирало близько 100 осіб. Хворобами заражалося і місцеве населення Пикулич, навколишніх сіл та Перемишля. Стривожена місцева влада вимагала від комендатури табору виправити небезпечну ситуацію. Лише на початку 1921 року табір було ліквідовано.
До весни 1920 року померлих ховали на прилеглих до табору полях. Після протестів селян для поховань вибрано місце старої австрійської порохівні на південній околиці Пикулич. Упорядкуванням цих місць українці, долучилися й місцеві селяни та молодь з гімназії.
1921 року на цвинтарі відбулася перша панахида. До 1922 року цвинтар повністю впорядкували. У роботах взяли участь близько 10 тисяч осіб.
На початку 1924 року були ексгумовані та перенесені на територію цвинтаря останки захоронень із сусідніх полів в Пикуличах, Бакончицях і на теренах Засяння. Через кілька років цвинтар облагородили і на кургані, написаному на одній зі спільних могил, встановили пам’ятник заввишки 8 метрів у вигляді хреста із написом: „Борцям за волю України”. Автор пам’ятника – Олена Кульчицька.
Щороку, аж до 1946 року, з Перемишля до цвинтаря ходила релігійна процесія і відправлялася панахида за загиблими героями – борцями за свободу України. У наступні роки під час Зелених Свят тут проводилися релігійно-патріотичні маніфестації українців Перемишля та прилеглих територій. Після Другої світової війни цвинтар і хрест знищили.
У 1989 році цвинтар відбудновлено. Назву „Український військовий цвинтар” встановлено 1994 році.

Фото Степан Павлішак

Print this pageEmail this to someoneShare on Facebook0Share on Google+0Tweet about this on Twitter0Share on VK